Військово-історична та рольова гра

"Галицько-Волинське князівство. Великий неспокій"

v від 12 квітня

Адреса у Internet: http://danilo2003.nm.ru

Дані по командам та рольовим персонажам

Загальна інформація та загальні положення гри Розробка та проведення Гри: ЖВІК “Золота Шпора”

Розробка правил:

Антонюк Святослав Олегович тел. (0412) 33-56-55

Плечистий Дмитро Дмитрович тел. (0412) 24-14-41 trogvar@ukrpost.net

Комендатюк Денис Олександрович тел. (0412) 33-65-76

Конов Сергій Георгійович тел. (0412) 37-43-13 padre_ua@ukrpost.net

Рудюк Ліідія Василівна тел. (0412) 37-34-41

Рибаков Олександр Юрійович (0412) 33-18-61

Чуркін Максим Олексійович тел. (044) 540-53-98 oldmasya@ukr.net

Журавель Сергій Олександрович тел. (044) 540-53-96 Ptica_1@ukr.net

Дудко Катерина Сергіївна тел. (044) 269-31-46 milisenta_1@ukr.net

etc.

Гра буде проходити 1-4 травня 2003 року під містом Житомиром

Місце проведення: полігон знаходиться на відстані 40км від Житомира поблизу с. Вила Дзержинського району. Доставка команд на полігон буде відбуватися автотранспортом за домовленістю з організаторами гри заздалегідь.

Головний майстер: Антонюк Святослав Олегович(Готфрід)

Майстри-координатори: Конов Сергій Георгійович(Падре), Чуркін Максим Олексійович(Мася)

Заїзд на Гру: 29-30 квітня 2003р.

Тип Гри: історично-рольова

Початок Гри: 1 травня 2003р. о 15⁰⁰

Індивідуальні та командні заявки приймаються за адресою: padre_ua@ukrpost.net
В заявці вказується: прізвище, ім’я, по-батькові, нік нэйм, команда та клуб, рік народження, контактний телефон, відомості про хронічні захворювання гравців, з можливими приступами чи загостреннями, про медичні протипоказання і необхідні ліки.

Заявки на доставку команд автотранспортом приймаються за цією ж адресою.

 

У Грі може приймати участь людина старша 16 років, яка здала ігровий внесок 6 грн., має відповідний історичний костюм згідно своєї ролі та ролі команди, знає ці правила та зобов’язується їх виконувати.

Умови перебування команди на полігоні:

сміттєва яма 1х1х1(м), на відстані ~20м від місця вживання і приготування їжі; туалет – яма 1х1х1(м), на відстані ~50м від границі побутового табору; ватра обкопана чи обкладена камінням.

Кожна команда, де біля 20 чоловік, (або кожна команда) повинна виділити 1 людину-арбітра з своїх на весь період гри. Така особа буде відслідковувати боївку та інші ігрові ситуації в своїй команді, а також всіляко допомагати майстрам у їх нелегкій справі.

Після сплати внеску гравцю видається ігровий паспорт, без якого неможливо брати участь у грі. Гравець повинен мати паспорт при собі, наявність його може перевірити будь-хто під час гри в не бойовій ситуації. Вся бойова зброя, обладунки та облогова(рос.: „осадная”) техніка має пройти допуск у майстрів і отримати сертифікат.

Участь у грі справа добровільна! Якщо ви не згодні з правилами, не створюйте проблем для майстрів та для інших гравців!

Тому автоматично вважається, що кожен, хто приїхав на Гру, визнає ці правила і повинен дотримуватись їх.

Людина, яка грає і знаходиться на полігоні без паспорта, або з недопущеною зброєю, з відірваними чіпами на зброї та паспорті накликає на свою команду стягнення. Повторне порушення – видалення з полігона всієї команди.

Те саме стосується людей, які, знаходячись під дією алкоголю, приймають участь в бойових діях. До порушників будуть прийматися дуже жорстокі міри. Команда, члени якої будуть знаходитись під дією наркотичних та токсичних речовин, або останні будуть знайдені на її території, буде видалена з полігону без попередження.

Історична довідка та ввідні дані

1203 рік Київ був узятий і спалений князем смоленським Рюриком Ростиславовичем, остаточно втратив свій вплив на Руську землю. Володимиро-суздальські князі зміцнюють свої позиції на Русі. Але продовжується звада (рос. – распря), вона послабляє Русь.

У 1211 році, як сказано в Галицько-Волинському літописі, «Лестько ж посадив Романовичів у Володимирі»

1214-1223 роки Руські князі вели напружену боротьбу на усіх своїх границях. Внутрішня міжусобиця заважала їм справитися з численними ворогами. Незважаючи на це, руські князі частіше вигравали битви із зовнішнім супротивником, розширювали території своїх володінь, закладали на нових границях міста-фортеці. Наприклад, у 1221 році був закладений у Мордовській землі Нижній Новгород. Руси закріпили тим самим перемогу над болгарами, що теж мріяли про захоплення Мордовської землі.

1223 рік битва на Калці…

Катастрофа на Калці не занадто змінила життя руського суспільства – татарські полководці пройшли лише краєм Русі, попалили кілька укріплень, і знову розчинилися в тремтячому степовому мареві. Як хотіли вірити багато хто – назавжди. Князі знову занурилися в старі турботи, на місце убитим на Калці правителям приходили нові. Вони так само бажали війни один з одним через честь, гроші, старі сімейні ворожнечі чи територіальні придбання.

Місце убитого князя Мстислава Святославича Чернігівського зайняв Михайло Всеволодович, що повернувся з Новгорода. Приїхавши, він знайшов Чернігів узятим військами Олега Курського. Михайло зібрав військо і приготувався до війни (на допомогу до нього привів свої полки великий князь Володимиро-Суздальський Юрій Всеволодович), і лише зусиллями Церкви обидва князі були примирені (1224).

Зовсім зненацька в 1225 р. почалася нова війна на Волині. Її призвідником літописи представляють Олександра Белського, що "ворожнечу маючи" з Романовичами, Данилом і Васильком, навмисно обмовив їх перед Мстиславом Удалим, князем Галича (як уже згадувалося, галицькі князі починаючи з Романа Галицького були одночасно і патронами Волинського князівства). Цілком можливо, що тут чималу роль зіграла й образа Данила. Так чи інакше, але Данило біг у Малу Польщу до Лешка Білого, князя Малої Польщі і герцога Сандомира і Кракова, і, щоб помститися Олександрові, спонукав останнього рушити Лешка на Белз.

У 1229 році Данило вибив з Галича Судислава і сина угорського короля Бели – Андрія, відправив його до батька, не зробивши йому нічого поганого, проводив його з пошаною до Дністра. Князь галицький не хотів зла сину Бели, він лише узяв своє — місто Галич, сподіваючись, що король воювати з ним не буде.

1236 – Ярослав Всеволодович Новгородський із дружиною засовує кудись Володимира Рюриковича Київського, і сам стає Київським князем.

1237 – Орда впритул підійшла до границь Володимирського і Новгородського князівств. Скориставшись ситуацією, Литва звільняється від панування Новгорода. Литовці робили часті грабіжницькі військові походи на землі сусідніх держав — польських і російських князівств. У 1230-х роках Миндовг (Миндаугас) об'єднує Східно-литовське князівство (Аукшайтию) і частково Жмудь (Жемайтию) у єдину державу – Велике князівство Литовське.

Новгороду, ослабленому навалою, доводиться з цим миритися.

 

На переговорах з Батиєм гине син Юрія Всеволодовича Володимирського Всеволод.

 1237 рік для Галицько-Волинського князівства склався дуже не просто. Влітку одна з комтурій Тевтонського ордену під проводом комтура Брунна захоплює Дорогочин – місто на північному заході Галицько-Волинського князівства. Його підтримує князь Мазовецький Конрад. У цю годину Русь потерпає від монголо-татарької навали.

1238 – облога м. Володимира Ордою почалася 11 лютого 1238 року і тривала 4 дні. Великий князь Юрій Всеволодович раніше пішов з міста до ріки Сить, де збиралися розрізнені залишки військ і підкріплення, що підходили. В Володимирі залишилися його дружина, сини Всеволод і Мстислав, онуки і воєвода Петро Оследюкович.

1 березня 1238р. на р. Сить війська Великого князя були розбиті. Сам Юрій був убитий. Північна Русь надовго втратила незалежність.

Наприкінці березня 1238 року Орда рушила від Волги на північ, до Новгорода. Але, не дійшовши до Новгорода ста верст, Батий повернув на південь і пішов на Смоленськ.

Цей поворот прийнято пояснювати весняними паводками. Але існують і інші пояснення: цілком імовірно, що Батий не зважився воювати з недоторканим і повнокровним Новгородом.

Після розгрому Північної Русі монголо-татарами і смерті Юрія Всеволодовича пручатися було марно. Брат Юрія Всеволодовича – Ярослав Всеволодович, на той момент князь Київський, поїхав у ставку Батия, одержав ярлик(пайцзу) на велике князювання, визнавши васальну залежність Русі від Золотої Орди.

Довідавшись, що Київ залишився без догляду, туди відразу ж відправився Михайло Чернігівський, котрий на той момент був і Галицьким князем. Галич він залишив своєму старшому сину Ростиславу. Треба сказати, його похід на Київ увінчався успіхом.

Але син його Ростислав теж не сидів на місці. Замість того, щоб охороняти довірене йому князівство, його несе воювати Литву з Ливонським орденом. Кампанія виявилася безуспішної, і Ростислав узагалі збіг за кордон, в Угорщину – сватати за себе принцесу Ганну.

Отож, скориставшись моментом, до Галича підходить Данило зі своїм військом і успішно захоплює столицю Галицько-Волинського Князівства.    

 

Ось-ось монголо-татари підійдуть до Києва, а далі і до Галицько-Волинського князівства недалечко. В Галицько-Волинському князівстві править князь Данило. Він намагається політичними засобами добитися союзу з князівством Краківським та Угорським королівством (король Бела). На Галицько-Волинське князівство поглядає папа Інокентій IV з метою збільшення своєї пастви. Князь Данило бажає використати це для захисту своєї держави від монголо-татарської навали і просить скликати хрестовий похід. Для проведення переговорів до Галицько-Волинського князівства прибуває папський легат. Але світ христової церкви ще не розвіяв язичницький морок на цих землях і у віддалених куточках, темних лісах, непрохідних болотах, темних печерах жевріють ще язичницькі ватри. Волхви одвічної релігії мають свій погляд на ці події…

 

Народи і можливі табори

1.       Руси- України – Галицько-Волинське, Київське та Чернігівське князівство

2.       Рускіє – Новгородське, Володимир-Суздальське князівство

3.       Поляки – Краківське та Мазовецьке князівства

4.       Угри (венгри рос.) – Королівство Угорське

5.       Тевтонський орден – основна частина ордену на Пруських землях, має філію – Ливонський орден (Лівонія – Східна Прибалтика)

6.       Чехи

7.       Литва

8.       Естонець- 1 персона, вакансій нема

9.       Татари – пасуться в полі

10.   Половці – біля татар

11.   Наймити – європейці, можуть бути всюди

 

Соціальний устрiй

 

Сослів’я і прошарки.

Табл.1.

 

Рівень гравців	Руси	Чехія	Венгрія	Польща
IV	Великий князь   Князі   Бояри	Король   Жупани   Пани (барони)	Король   Іспани   Барони	Князі   Пани
III	Дружина	Володарі (лицарі)	Лицарі	Шляхтичі (лицарі)
II	Вої,ратнікі	Дедичі (вільні)	Вільні селяни	Кметі (вільні селяни)
I	Селяни (холопи, смерди, закупи)	Седляки (залежні)	Залежні селяни	Залежні селяни

 

Табл.1.(продовження)

Класи	Тевтони	Татари	Половці	Литва
IV	Гросмейстер Магістр Ливонського ордену (Ландместер) Верховний капітул Комтури	Хан   Темники   Нойони	Хакан   Воїни	Великий князь   Князь   Бояри
III	Брати-лицарі	Нукери	Племенні вожді	Дружина
II	Сержанти   Кнехти	Воїни	Воїни	Воїни
I	Завойовані/куплені/полонені селяни	Ізгої	-	Селяни

.

Сослів’я, їх ознаки.

·         Селяни залежні – одяг простолюдинів (коротка сорочка до середин стегна, просторі штани, перепоясані тканевою стрічкою або мотузкою). Зброя доступна селянам: лук, ніж, сокира, спис, рогатина, ціп. Обладунки: лише легкі (ватянка, шкіра, повсть), відкритий шолом, загалом на селянинові не може бути більше 3-х хітів (1 життєвий +1 за шолом+1 за ватянку або шкіру, повсть). Використання іншої зброї та обладунків заборонено. Належать до гравців І соціального рівня.

·         Вої, кнехти, вільні люди – зброя: піхотний меч, щит, спис, сокира, бойовий ціп, рогатина, алебарда, протазан, арбалет, лук, самостріл. Обладунки: легкі (пластини встик, байдана) та середні (ольчуга, бахтер, юшман), відкритий чи закритий шолом, загалом може бути 7 хітів (1 життєвий хіт+ макс. 2 за шолом+ макс. 4 за обладунок). Належать до гравців ІІ соціального рівня.

Європа: одяг простолюдинів – європейський стиль 13 сторіччя.

Монголія: шаровари, коротка сорочка, халати або шуби, хутряні шапки.

Русь: сорочка до коліна, просторі штани, обмотки, лапті, черевики.

Половці: аналогічно Русі, крім штанів – у половців шаровари.

·         Дружинники, лицарі, нукери, зброєносці – зброя: лицарський меч, пернач, клівець, чекан, бойовий ціп, бойовий молот, сокира, та їх дворучні різновиди, гербовий щит, спис. Нукери: шабля замість лицарського меча. Обладунки: легкі, середні та важкі (луска, пластини внахльост), закритий шолом. Макс. Кількість хітів – 11 (1 життєвий + 1 за ватянку + 2 за шолом + макс. 3 за кольчугу + макс. 4 за луску). Належать до гравців ІІІ соціального рівня.

Європа: довга сорочка до середини гомілки (голени – рос.), обтягуючи штани, панчохи, черевики, лицарський пояс, капюшон, берет.

Русь: сорочка до середини гомілки, просторі штани, черевики, чоботи, хутряні шапки, шкіряний ремінь.

Монголи: шаровари, натільна лляна сорочка, поверх неї халати або шуби, кушак, хутряні шапки, тюрбан.

Обладунок має закривати всі частини тіла (глухий шолом, ватянка + кольчуга + наручі, поножі).

·         Великий князь, князі, бояри, королі, хан, темники, гросмейстер (магістр), комтури -

дуже заможний одяг. Знаки влади (клейноди, булава, власний штандарт, пернач і т.ін.). Обов’язково – мати важкий обладунок. Не менше 1 особи на табір, є рольовими персонажами. Макс.кількість хітів 12 (+ 1 життєвий). Належать до гравців IV соціального рівня.

 

 

Розклад по командах

ГАЛИЦЬКО – ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Князь – Данило Галицький, син Романа Мстиславовича Великого

Дружина – Ганна, дочка Мстислава Удалого

Молодший брат – Василько Романович

Галицький єпископ – Артемій

Галицький дворський – Ростислав

Боярин – Гліб Зеремійович

Воєвода – Дмитро

Міста: Галич, Володимир Волинський

Незважаючи на запеклу боротьбу, галицько-волинські князі не змогли зломити боярство, хоча окремим з них удавалося набагато підняти значення князівської влади. Характеризуючи владу бояр, літописець пише, що вони «князів собі називаху, а самі всю землю держаху». У боротьбі за владу бояри не гидували ніякими засобами. Вони охоче віддавалися під захист польських і угорських феодалів. Переплетення внутрішньої боротьби з зовнішніми війнами складає характерну рису історії Галицько-Волинського князівства XII— XIII століть.

Після смерті Романа Мстиславовича Великого в 1205р., що об'єднав Галицьке і Волинське князівства в 1199р. і став першим князем Галицько-Волинського князівства, його спадкоємцем став син Данило. Усі б добре, але на момент смерті князя Романа Данилові було всього чотири (!!) роки. Природньо, не про яке князювання не могло бути і мови...

Почався довгий період смути і тривав він 40 років. За ці роки Галицько – Волинські князі змінювалися вісім разів.

 

Син Ярослава, Володимир, унаслідок зіткнення з галицькими боярами втік до угорського короля. Його втечею скористався волинський князь – праправнук Мономаха, Роман Мстиславич, і в 1188 році захопив Галич, але ненадовго. Йому довелося вести завзяту боротьбу з галицькими боярами, яких підтримував угорський король. Тільки в 1199 році Романові, за підтримкою городян, удалося об'єднати Галицьке і Волинське князівства. Він удало вів боротьбу з галицьким боярством, відбирав у деяких з них землі. Князь Роман у 1201 році заволодів Києвом. Його титул «Великого князя» був визнаний і в Галицькій землі, і в Новгороді, і у Візантії. Знову створене могутнє князівство звернуло на себе увагу Римського Папи Інокентія III, що хотів утягнути його в орбіту свого впливу. З Рима було спрямоване посольство до князя Романові з пропозицією королівського титулу, але пропозиції папи були відкинуті Романом.

У 1201 році Роман у бої з поляками був убитий.

Після його смерті залишилися два малолітніх сини — Данило і Василько.

Угорський і польський королі, скориставшись зручним моментом, висунули претензії на Галич і Волинь.

Удова Романа зі своїми дітьми змушена була втекти. Тільки після тривалої боротьби Данило Романович до 1238 року затвердився в Галичі, спираючи на населення міст. Обоє князівства були знову об'єднані.

 

У 1230 році Данило Романович повернув собі батьківський титул Галицько – Волинського князя. Але влада його наполегливо оспарювалась.

 

У 1232 році Михайло Чернігівський разом з Володимиром Київським ходив на Данила. Але невдало. У 1233 Данило і Володимир Київський (учора вороги — сьогодні союзники!!) захопили всі міста по Десні й осадили Чернігів. Але Михайлові удалося відбити облогу. Незабаром після цього Володимир і Данило були розбиті половцями.

 

У 1235 році незадоволені галицькі бояри виганяють Данила і запрошують на його місце князя Михайла Чернігівського.

Дружиною Михайла була дочка князя Романа Мстиславовича Великого, сестра Данила Галицького. Так що визначені права на князювання в Галицько-Волинському князівстві у князя Михайла все-таки були.

 

ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

 

Князь – Михайло Всеволодович, син Всеволода Святославовича Чермного і Настасії, дочки Казимира Польського.

Дружина – дочка Романа Мстиславовича Великого, князя Галицького. Історія не зберегла її імені.

Сини: Ростислав, Роман, Мстислав.

Двоюрідний брат: Михайло Глібович.

Місто: Чернігів

Гарним князем був Михайло, неспокійним. Воював поперемінно то Київ, то Галицько-Волинське князівство. У 1231 році Михайло виступив проти Володимира Романовича Рюриковича, князя Київського, хотів вигнати його з Києва, але зазнав невдачі. У 1232 році він уже разом з Володимиром ходив на Данила Галицького. Михайло з дороги змушений був повернутися, тому що з півночі на його волость напав Ярослав Всеволодович, князь Новгородський. Тим часам Володимир помирився з Данилом. У 1233 році Михайло підступив до Києва, але Володимир покликав Данила на допомогу. Той змусив Михайла відступити від Києва, більш того, Данило і Володимир захопили всі міста по Десні й осадили Чернігів. Але Михайлові удалося відбити облогу.

 

У 1235 році галицькі бояри вигнали Данила і запросили па його місце Михайла, що став одночасно князем і Галицьким і Чернігівським.

 

КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Князь – Володимир Романович Рюрикович.

Воєвода – Дмитро

Місто: Київ

У 1233 році князь Михайло Чернігівський підступив до Києва, але Володимир покликав на допомогу Данила Галицкого. Разом вони відбили домагання нахабного князя. На місце князя Київського активно претендував Ярослав Всеволодович, князь Новгородський – син Всеволода Велике Гніздо, онук Юрія Довгорукого.

 

НОВГОРОДСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

 

Князь – Ярослав Всеволодовичу, онук Юрія Довгорукого

Дружина – Ростислава, дочка Мстислава Удалого

Син – Олександр (Невський)

Міста: Новгород, Псков

У 1234 році князь Ярослав Всеволодович з новгородським військам удерся на територію Лівонії і під Юр'євом завдав важкої поразки німецькому війську. Згідно з укладеним договором Юр'єв залишився в німців, що зобов'язалися сплачувати данину.

 

ВОЛОДИМИРо–Суздальське КНЯЗІВСТВО

 

Князь – Юрій Всеволодовичу, син Всеволода Велике Гніздо, онук Юрія Довгорукого, брат Ярослава Всеволодовича Новгородського.

Дружина — Агафія

Сини – Всеволоде, Мстислав, Володимир.

Воєвода – Петро Оследюкович

Міста: Володимир, Суздаль

Князівство потерпає від навали монголо-татар.

 

ТЕВТОНСЬКИЙ (ЛИВОНСЬКИЙ) ОРДЕН

Гросмейстер (Великий магістр) – Генріх фон Зальц

Магістр Тевтонського та Ливонського Ордена – Герман Балк

Комтур – Бруно

Міста: Маріенбург, Рига

Обов'язково – білі нарамники з чорними хрестами

У середині 12ст бременскі купці, бажаючи зав'язати прямі контакти (без посередництва купців з острова Готланд) із прибалтійськими народами і з Русами висадилися в землях племені Ливів (район нижнього плину р. Двіни (Даугави) де тепер м. Рига). Контакти вдалося налагодити, і купці стали постійними гістьми в цьому краї, і навіть побудували собі невеликі укріплені склади для збереження товару. Якось раз разом з купцями прибув проповідник Мейнгард (Ливи були язичниками). І почав активно просвіщати цей народ і навіть мав у цьому деякі успіхи. При цьому він одержав дозвіл проповідувати католицтво ливам і латишам у полоцького князя (ці племена були його данниками). З дозволу Папи на цих землях було утворене єпископство, главою якого став Мейнгард. Але незабаром, коли з Ливами зайшла розмова про те, що на зміст єпископства треба б платити десятину, відношення Ливів до християнства різко помінялося. Відносини Мейнгарда з населенням стали напруженими, він намагався залишити Лівонію, але його не пустили, боячись, що він приведе із собою війська. Мейнгадр вмер у Лівонії в 1196р. Після його смерті єпископом був призначений Бертольд.

У 1198му зібравши невелике військо він висадився в Лівонії і біля гори Риге (де тепер місто) відбувся бій з ливами, у результаті якого єпископ був убитий, а ливи потерпіли поразку. Новий єпископ Альберт заручався підтримкою Папи (проти ливів був оголошений хрестовий похід), зібрав армію хрестоносців і в 1200р. прибув у Лівонію. Ливам довелося скоритися.

У 1201р. було засноване місто Рига. Альберт, розуміючи, що влада його не міцна, а для утримання захоплених земель і для завоювання нових потрібна серйозна військова сила, вирішив створити військово-чернечий орден. Утворення ордена відбувалося в 1202-04р. Папа Інокентій ІІІ дав ордену Статут тамплієрів, відмітний знак (червоний меч на білому плащі) і назву "Fratres militiae Christi" (брати воїнства христова). Через відмітний знак надалі він став називатися Орден Меченосців. На чолі ордена стояв магістр. Першим магістром був Винно фон Рорбах. Орден підкорявся владі єпископа (надалі це привело до розбратів і навіть воєн Ордена з єпископами).

Зрозумівши свою помилку Руси (полоцьке князівство) почали починати військові походи на новозбудовані німецькі фортеці, але не маючи гарних облогових машин і не виявляючи завзятості в досягненні поставлених цілей вони нічого не могли зробити проти кам'яних замків. Заодно з русами діяли ливи й литовці. Німцям майже завжди допомагали латиші. Ворожнеча ливов, латишів, семигалів і естів один з одним, а також усіх цих племен з литовцями набагато спрощувала загарбницькі цілі німців, вони постійно нацьковували їхній один на одного.

У 1205р. семигали з німцями завдали поразки литовському загону, що повертався з походу на естів.

У 1206р. Полоцький князь Володимир зробив спробу захопити Гольм і Ригу, але діяв бездарно.

У 1208-09му німці захопили руські міста на р.Двіні (у землях латишів) Герсик і Кукенос.

У 1209му Магістром Ордена став Вольквин (колишній був убитий під час сварки з одним німцем).

1213р. Литовці порвали недавно укладене перемир'я з Орденом і відновили набіги на його володіння. У першу чергу від цих набігів страждали латиші і ливи.

1214р. Удруге захоплений і зруйнований м. Герсик.

У 1216му намітився спільний похід естів, русів (Полоцьк) і Литви на німців. Але полоцький князь Володимир раптово помер і похід не відбувся. З цього часу полоцьке князівство вже не втручалося в Ливонські справи.

21 вересня 1217р. відбулася битва між об'єднаним ополченням естонців з однієї сторони і німцями (з ливами і латишами) з іншої. На допомогу естонцям повинні були прийти росіяни (ести (чудь) були данниками Новгорода), але не прийшли. Ести потерпіли поразку і змушені були скоритися.

Німецькі походи на естів носили характер простих грабежів, і не мали своєю метою їхнє хрещення.

У 1218му Російське військо в числі 16000 чол. на чолі зі Святославом Новгородським, Володимиром Псковським і його сином Ярославом, призвавши на допомогу чудь (естів) вступила в Лівонію. Після декількох зіткнень з німцями росіяни розділилися на загони і спустошили землі Ордена, але міст узяти не змогли і відступили.

Бачачи своє хитке положення Альберт вирішив попросити допомогу в Датчан. Навесні 1219р. заручившись папською буллою, що гарантувала права на захоплені землі, в Естонії висадився датський король Вольдемар ІІ. На місці містечка естів Линданіси був закладений замок (пізніше названий Ревель). Почалося дійсне змагання між Орденом і датчанами в тім, хто захопить більше землі. По папській буллі земля з'являлася власністю того, хто перший хрестить жителів проживаючих на ній. Естів перехрещували по кілька разів, причому якщо якесь село було хрещено датчанами, то німці грабували її, поки ести не відмовлялися від хрещення і не хрестилися заново німецькими священиками. Потім приходили датчани, і усе повторювалося. У 1220р. прихопити шматок землі в Прибалтиці вирішили і Шведи, однак їхня армія була оточена естами, і майже усі вони загинули. Датчани й Орден не захотіли допомогти своїм новим конкурентам.

До 1221р. вся Естонія (за винятком острова Езель) була хрещена, велика частина її виявилася в руках датчан. У цьому ж році новгородці і псковичі вторглись у Лівонію осадили Венден (столицю Ордена) пограбували латишів і ливів і повернулися, як завжди не досягши ніяких серйозних цілей. Латиші ливи і подвласні Ордену ести зробили кілька відповідних набігів, втричі помстившись їм.

у 1222р. Вольдемар зазнав невдачі, намагаючись підкорити Езельців, це було поштовхом до загального повстання естів. По всіх містах почалося винищування християн, почалася війна, на допомогу естам прийшли і росіяни.

у 1223р. Орденом був захоплений м. Феллин важливий опорний пункт повсталих, при цьому всі російські полонені були страчені. Новгородський князь прийшов на допомогу, осадив Ревель, але видно одержавши великий викуп, відмовився від війни і повернувся додому.

До початку 1224р. повстання в Естонії було майже подавлене. Останнім оплотом незадоволених стало російське місто Юр'єв, на чолі якого стояв князь Вячко, що був Герсикський (чи Кукеноський) князь, що страшно ненавидів німців. Дві спроби Ордена (у 1223му і навесні 1224р.) узяти це місто були безуспішними. Наприкінці липня 1224р. Альберт рушив на Юр'єв майже усі свої сили. Після завзятої облоги місто було узято, усі захисники загинули, залишився в живих лише один суздальський боярин і кілька жінок і дітей. Росіяни після падіння останнього свого міста в Естонії утратили вплив на її справи. На місці Юр'єва було утворене місто Дерпт, що стало центром Дерптского єпископства.

Узимку 1227р. з величезним військом (20000) німці вторглись на острів Езель і підкорили його.

У 1228р. німці захопили всі датські землі в Естонії і вигнали Датчан. Цього року почалося підкорення куронів і семигалів.

У 1231р. уперше з'являються думки про злиття Ордена Мечоносців з Тевтонським Орденом.

У 1230-1234р. відбувалися розгляди і конфлікти між римським городянами, ризьким єпископом і орденом, суперечки були через поділ захоплених земель. Датчани не упокорилися з утратою своїх земель, щоб нашкодити Ордену вони стали не пропускати кораблі пливучі в Лівонію.

У 1234р. Ярослав вдерся в Дерптське єпископство й одержавши перемогу, уклав з німцями мирний договір. Ця подія підштовхнула магістра Волквина почати об'єднання Орденів. У 1236р. з цього приводу в Пруссії був скликаний капітул Тевтонського ордена, На ньому були присутні і посли мечоносців. Після бурхливих обговорень було вирішено надати розв'язати це питання Великому Магістру Германові Зальці, що у цей час допомагав улагодити конфлікт між Папою Григорієм ІХ і імператором Фрідріхом ІІ і переміщався з місця на місце по всій Європі. Крім того для об'єднання Орденів була необхідна згода Папи. Саульська катастрофа (розгром Ордена Мечоносців литовцями в битві під Сауле 22 вересня 1236г) прискорила рішення цього питання.

 

Прусія

Активне впровадження християнства серед прусів почалося на поч. 12ст. У 1212р. Папа звів ченця Християна (який проповідував прусам християнство) у сан єпископа. У такий спосіб утворилося пруське єпископство. Два пруських князі Свабуно і Варпод навіть були хрещені в Римі і подарували частину своїх земель єпископу. Однак інші князі, відчувши погрозу своїй волі (і не без основ) з боку єпископства поставилися до цьому вороже. Почалася сильна реакція язичництва проти християнства. Єпископу довелося видалитися, прилеглі польські землі, що допомагали йому, сильно постраждали від набігів прусів.

У 1217р. Папа дозволив проводити хрестові походи проти прусів, з 1218го вони і почалися. Але під час цих походів воєнних дій майже не було. Хрестоносці лише відновили пруське єпископство в м. Кульмі (Хелмі) і охороняли прикордонні території, а коли вони пішли, пруси стали грабувати з подвоєною силою. Особливо страждало від їхніх набігів Мазовецьке князівство. Його князю Конрадові довелося серйозно задуматися про особисту безпеку.

У 1226р. Тевтонському Ордену від Конрада були відправлені посли з реченням одержати у володіння Кульмську землю і вести війни проти Прусів. Зацікавивши цим реченням Магістр Тевтонського Ордена Герман Зальц однак не поспішав з рішенням. Рік назад король Угорщини Андрій прогнав Орден з подарованих йому раніше земель у трансільванській області (за це тевтонці повинні були захищати її від половців). Тому Зальц вирішив заручатися серйозною підтримкою Папи й імператора, від останнього він одержав грамоти на ці землі, а так само титул імперського князя, разом з яким він прийняв титул Великого Магістра. Але все-таки переговори затяглися, тому що в Зальця були важливі справи в Палестині.

Не одержавши відповіді від Тевтонського Ордена Конрад і єпископ Християн за прикладом ливонського єпископа Альберта організували свій орден. Він був затверджений 28 жовтня 1228р. з назвою Frates militaturi contra Prutenos more Livoniensi. На утримання його був призначений замок Добрин, відкіля орден став називатися Добринським, магістром ордена став Бруно (який у 1237му захопив Дрогочин) і п'ятнадцять лицарів склали його першу братію. Але цей орден проти прусів виявився зовсім безпомічним. Вони нагнали на нього такий страх, що лицарі замкнувши в замку не виходили від туди, і кілька прусів могли спокійно грабувати його околиці.

Переговори з Германом Зальцом продовжилися, уторгувавши для себе вигідні умови він послав 18 січня 1230р. передовий загін у кульмську землю, цей загін побудував на левом берегу Вісли фортецю Фогельзанг. Після цього вдруге заручившись документами від імператора і Папи на кульмську землю й усі в майбутньому завойовані землі, Герман Зальц у цьому ж році послав великий загін, на чолі якого стояв Герман Балк, він став першим магістром Тевтонського Ордена в Пруссії. У червні 1230р. не залежно від колишніх договорів був підписаний ще один договір між Германом Балком і Конрадом.

12 вересня Папа оголосив хрестовий похід проти прусів. Йшла активна підготовка до війні, будувалися нові фортеці на прусській границі, а з 1232р. починається скорення прусських земель по добре обміркованому плані, з кожним кроком уперед будуватися нова фортеця і заселяються німецькі колоністи. У 1233р. прусам була нанесена сильна поразка, що однак не зломило їх. Але не дивлячись на сильний опір Орден повільно але упевнений просувався вперед. У той час він був дуже популярний у Європі і міг легко заповнювати свої сили.

Об'єднання Орденів відбулося 12 травня 1237р., після нього Орден Мечоносців лише поміняв назву і прийняв статут і одяг Тевтонського Ордена. Тепер він став називатися Тевтонським Орденом у Лівонії чи Ливонським Орденом, але як і колись він знаходився під владою єпископа, у той час як інші тевтонці перебували в номінальному підпорядкуванні в Імператора і Папи. Датчанам довелося віддати Ревель (на цьому наполягав Папа Григорій ІХ), але вони одержали його лише в 1238р.

У липні 1237р. у Марбурзі був скликаний капітул на який був присутній і сам Великий Магістр Зальц, на ньому обговорювалися ливонські справи. На посаду ливонського магістра (яка звільнилася після загибелі в Саульской битві 1236р. магістра Волквина) було вирішено вибрати Германа Балка, який при цьому залишився і прусським Магістром. Його титул став Praeceptor domus Theutonice in Livonia et Prucia.

 

УГОРЩИНА

Король Угорський – Бела IV

Місто: Пешт, Гран (резиденція угорських королів)

Дочка – Ганна

Брат короля – герцог Коломан

 

ЧЕХІЯ

Король – Вацлав І (династія Пржемисловичів)

Місто: Прага

Чехія була васалом Священої Римської імперії Германської нації.

 

ПОЛЬЩА

КНЯЗІВСТВО КРАКІВСЬКЕ

Князь – Генріх I Бородатий

Місто: Краків

КНЯЗІВСТВО МАЗОВЕЦЬКЕ

Князь – Конрад I Мазовецький

Місто: Варшава

ЛИТВА

Князь – Миндовг

Місто

Починаючи з 1185 р. відбувалися військові зіткнення литовців з німецькими лицарями. У 1229-1230 р. на пруських землях зміцнюється Тевтонський орден, у постійних війнах з ним литовці одержали ряд перемог (перемога в 1236 р. під Сауле над Ливонськ орденом).

Литовці робили часті грабіжницькі військові походи на землі сусідніх держав — Польщі і російських князівств. У 1230—1240-х рр. Миндовг (Миндаугас) об'єднав Східно-литовське князівство (Аукшайтию) і частково Жмудь (Жемайтию) у єдину державу — Велике князівство Литовське.

 

 

ОРДА

Хан – Бату (Батий), онук Чингізхана

Брати Батия – Шейбан і Орда

Сини Угедея – Гуюк і Кадан

Сини Джагатая – Бурі та Байдар

Син Толуя – Мунке

Субудай багатур, Джебе нойон, Бурундай темник,

На момент описуваних подій Орда була ще на північному сході Русі. До Володимира вона підійшла тільки до 1237 року, а до Чернігівського князівства – у 1238 році.

Половці

Хан Котян

Племінний союз половців "Беговарсови" – приймали участь у складі угорської армії

 

Таблиця 1.Союзи.

 

ГВК

ЧК

КК

Т

КрК

МК

У

П

Тевт.

ВСК

НК

Литва

ЧК

-

КК

+

-

Т

–

–

–

КрК

+





-

МК

–





-

–

У







-





П

+

-

-

-





+

Тевт.

–

–

–

–



+





ВСК



–

–

–









–

НК



–

–

–









–

+

Литва

+

–



–









–





Найм.

























 

ГВК– Галицько - Волинське князівство

ЧК  – Чернігівське князівство

КК  – Київське князівство

НК  – Новгородське князівство

ВСК – Володимир – Суздальське князівство

 

Тевт.   – Тевтонський орден

У – Угорщина (рос. - Венгрия)

КрК – Краківське князівство

МК – Мазовецьке князівство

Т    – Татари

П    – Половці

 

«+» - безумовний союз на початок гри;

«-» - безумовна війна на початок гри;

«» - на початок гри відносини між таборами будуть визначатися майстрами на місці.

 

Боївка

Цими правилами регулюються умови за яких одна людина може відправити іншу на той світ (Мертвятник).

Кожен з гравців може мати певну кількість хітів і кожен, хто лишиться своїх хітів, буде вважитися мертвим і відправиться в Країну мертвих (Мертвятник) за умови, що він має 0 хітів.

Допуском на гру є історичні костюми згідно ролі, смаку гравця та команди (якщо гравець не має індивідуальної ролі, наприклад, купець), ігровий паспорт, а також обов‘язкове знання правил.

Боївка – ігрове вбивство з використанням ігрової зброї, ділиться на два етапи – нічна 20⁰⁰ – 7⁰⁰, та денна 7⁰⁰ – 20⁰⁰.

Нічна боївка

Нічна боївка відбувається тільки з використанням ножів, кинджалів довжиною до 50см, виготовлених з гуми (резина рос.) або дерева, групами до 6 чоловік, на гравцеві тільки 3 хіти, що знімаються з корпусу, рук до кистей, ніг до ступнів. Обладунки хітів не додають і є лише особистим захистом. Захисники фортець можуть використовувати також шестопери, булави та іншу зброю з повістевим (рос. войлочним) пом’якшенням, спеціально до цього допущену з поміткою “ніч”. Будь-яка нічна зброя в нічній боївці знімає лише 1хіт. Решта не переліченої зброї під час нічної боївки заборонена.

Хід рольових подій продовжується і вночі. Тобто, умови смерті для рольових персонажів та гравців однакові при денній та нічній боївках. Майстри не будуть відстежувати нічні бойові дії. Втручання з боку майстрів відбуватиметься лише в окремих/особливих випадках. Нічні

бойові дії проводитимуться групами не більше ніж 6 на 6 чоловік. Нічна гра має на меті підвищити рівень підготовленості команди до бойових дій в любий момент. Командам рекомендується виставляти вартових на ігровій стіні, аби запобігти несподіваному  "пограбуванню", "вбивству" рольових персонажів і т.д.

 Людина, яку вбили вночі, йде у свій табір і до кінця ночі участі в ігрових (бойових) діях не приймає. Починаючи з 7 години ранку повинна прийти до Мертвятника, відбути свій строк, а потім може отримати новий паспорт у майстра Мертвятника.

 Бойові та будь-які ігрові дії у ігрових таборах проходять за межами побутового табору, до якого можна заходити тільки з дозволу господарів. Для того, щоб зарізати “доблєсних” захисників цього табору, не обов’язково залазити до наметів, де останні спочивають після нелегких ратних трудів. Достатньо лише зарізати всіх живих гравців, присутніх в ігровому таборі, викрасти їх прапор (наявність якого обов’язкова), після чого всі захисники фортеці (табору) вважатимуться мертвими. Вранці, коли почнеться денний період гри, необхідно засвідчити вкрадений прапор майстру та вирішити всі питання з ігровими цінностями померлих.

 

Денна боївка

Гравець без обладунку – 1 життєвий хіт (+ 1 хіт рольовий рольовому персонажу). Всього життєвих хітів – максимум 2

Табл. 2

Класи	Обладунки	Хіти
1	Легкий: шкіра, повсть (войлок рос.), ватянка (стеганка рос.), байдана, пластини встик	1
2	Середній: кольчуга, пластини з кольчугою (бахтер, юшман)	1-3
3	Важкий: луска (чешуя рос.), пластини внахльост	1-4

При розхітовці буде враховуватись якість та історичність виготовлених обладунків. Як можна побачити, один і той самий тип обладунків може давати різну кількість хітів, яка залежить від площі поверхні тіла, яку він захищає (більша площа – більше хітів).

Примітка: Латного обладунку у 13 ст. небуло. Тому на цій грі він є небажаним. Але якщо останій буде використовуватися, то хітованість обладунку буде прирівнюватися до луски.

Табл. 3

Шоломи	Хіти
Відкритий шолом: частково захищає шию та обличчя	1
Закритий шолом: повністю захищає шию та обличчя	2

Сталеві наручі та поножі не прорубуються.

Якщо на гравцеві обладунків декілька, хіти кожного з них складаються, але відповідно до історичних аналогів. Зрозуміло, що чотири ватянки або дві кольчуги раніше не одягали.

Зброя

Табл. 4

Класи	Види зброї	Хіти
1	Одноручний піхотний меч, сулиця при уколі, лицарський меч, сокира, шабля	1
2	Кістень, шестопер, булава, клівець, чекан, бойовий молот, дворучна зброя: дворучний меч, дворучна сокира, глефа, алебарда, совня, спис, рогатина, ціп	2
3	Сулиця при кидку Лук, арбалет без натяжного механізму Арбалет при наявності натяжного механізму	3 4 5

Примітка:

Дворучна зброя знімає 2 хіти за умови використання її двома руками. При використанні однією рукою – 1 хіт.

Кинджали та ножі можуть бути застосовані тільки для різання горлянки (кулуарочний бій) та нанесення поранень корпуса та кінцівок, не захищених обладунками(див. Табл.5. Поранення).

Для монголів та половців короткий лук (із зовнішнім виглядом, що відповідає історичним аналогам)знімає 5 хітів.

Увага: Будь-яка зброя допускається майстрами. При допуску на зброю прикріплюється чіп з хітами (який є чіпом допуску по безпеці, і не належить до ігрових цінностей, зі зброї НЕ знімається), а також чіпи заліза (1 – на зброю 1-го класу, та 2 – на зброю 2-го класу), які є ігровими цінностями. Допущена зброя БЕЗ чіпів заліза не вважається виготовленою, та не може бути використаною.

На стрілецьку зброю чіпи заліза не потрібні.

Oбмеження на безпеку зброї

Ручна зброя. Зброя з бойовою частиною з пластику, дерева, гуми. Дюралева та текстолітова зброя (лише клинкова,товщина не менше 6мм) буде проходити особливо ретельний догляд безпосередньо у майстра боївки. Табори, де буде дюралева зброя, повинні мати декілька терпухів (рос. - напильник) для зачистки заусенців після кожної боївки. Необмотана текстолітова та дерев’яна клинкова зброя допущена не буде. Щити не повинні мати гострих кутів, товщина крайки щита не менш 8 мм.

Стрілецька і метальна зброя. Луки та арбалети повинні мати натягнення не більше ніж 15кг.Усі стріли, болти, сулиці, колюча зброя повинні бути добре пом’якшені (повсть, гума), не мати металевих частин, ратище (древко рос.) на кінці повинне мати перпендикулярний зріз (а не бути зрізане під кутом). Під гарним пом’якшенням майстри мають на увазі м’який наконечник з діаметром не менш 2 см.

Так само стріли і болти повинні мати оперіння.

Усі стріли і дротики – обов’язково наявність допусків (позначок) нанесених майстром.

Заборонено:

·         участь в боївці щитовика без шолому (підшоломник та кольчужний капюшон шоломом не вважаються);

·         удари краєм щита;

·         удари кінцівками та головою в людину;

·         удари зброєю в голову, шию та пах, кисті та ступні;

·         придушливі (удушающие - рос.), больові прийоми, кидки (броски - рос.), підсікання (подсечки - рос.);

·         використання зброї на якій відсутній майстерський чіп допуску(чіп з хітами) та для зброї 1-го, 2-го класів – чіпи заліза;

·         використовувати в нічній боївці зброю без позначки “ніч”;

·         використовувати в нічній боївці щити;

·         руйнування ігрової стіни;

·         робити підкопи під ігрову стін;

·         викрадати прапор в денний період у будь-яких таборів окрім завойовників (татар, половців, тевтонів).

 

Механіка

Зони, що не уражаються – голова, шия, пах, кисті та стопи.

Обладунки захищають те, що прикривають.

Обладункові хіти знімаються: ручною зброєю з великої майки, що прикрита обладунком (плечі до ліктів, стегна до колін, корпус); стрілецькою зброєю з малої, що прикрита обладунком (корпус без рук, ніг).

Зі стегон та плечей, що прикриті обладунками, кожен постріл знімає 1 обладунковий хіт.

Удар будь-якою ручною та стрілецькою зброєю у незахищену обладунками кінцівку, призводить до поранення, але життєвих хітів не знімає (див. Таблицю поранень).

Колючі удари дозволені тільки для списів, алебард та їх аналогів. Для колючих частин необхідне пом’якшення (повсть, гума). В алебарди повинна бути яскраво виражена частина, що рубає, з аналогічним пом’якшенням.

 При закінченні обладункових хітів знімаються і життєві хіти (див. Таблицю поранень).

 

У випадку використання заборонених прийомів (удари у голову, удар ребром щита, придушуючи, болючі прийоми, кидки, підсікання, удари кінцівками і головою по людині), то за бажанням постраждалого винний може бути відправлений у мертвятник. З особливо злісними порушниками будемо розбиратися особливо. Однак у цьому випадку сам постраждалий мінімум до кінця бою в боївці не бере участь (як такий, що отримав травму і, можливо, що вимагає мед. допомоги).

Кожен гравець сам відслідковує і кваліфікує вражаючі дії, спрямовані проти нього. Крім нього це право має тільки майстер, що відслідковує бій.

Перерізання горла здійснюється повздовжнім торканням ріжучою поверхнею ножа чи кинджала по горлу супротивника і дозволено тільки не під час бою (тобто в цей момент ні ви, ні ваша “жертва” у бої участі не приймають, крім нічного часу).

Також якщо в бойовій ситуації над лежачим акцентовано і чітко занесли зброю, показавши можливість нанесення удару (приміром, що коле в обличчя) і сказали “добив” – лежачий вважається мертвим.

Поранення дивись в наступній таблиці.

Приголомшення відбувається проведенням легкого(відчутного) удару по плечу, що виконується стоячи позаду жертви та супроводжується словами: “Приголомшений”. Людина залишається приголомшеною протягом 5 хв. та лежить нерухомо. Приголомшення здійснюється тільки не під час боївки.

Таблиця 5. Поранення.

 

Примітка: 0 – ніж та кинджа

 

Полон і катування

Якщо гравця повалили на землю, та притиснули на 10 сек., або обхопили людину обома руками, порахувавши до 10, гравець вважається полоненим. Гравець може бути зв’язаний по життю чи віртуально за його бажанням.

Команда, що полонила гравця, зобов’язана годувати полоненого, усякий раз, коли сідає їсти сама. Якщо бранець залишається в полону на ніч, то, за бажанням, може піти спати у свій табір (із зобов’язанням повернутися в обговорений час) чи залишитися.

Ями для полонених – вимощені з колод діаметром біля 10 см квадратом 1,5 на 1,5 м, чи інша імітація порубу. Людина, посаджена в яму (в’язницю), сама звільнитися не може (з ями лише по мотузці, ратищу або палиці довжиною від 1,5 м, з порубів – тільки якщо хтось відімкне двері).

Катування здійснюється лише спеціалістом – катом (палач рос.). Кат повинний мати відповідний інструмент. Відігравання на розсуд ката, лише в присутності майстра. Результат катування – кидається монетка, якщо випадає рєшка (номінальна частина), то жертва-допитуваний повинний правдиво і повно відповісти на поставлене запитання, якщо ні, то може мовчати. За 1 сеанс допитуваний може витримати лише 3 процедури, в іншому випадку настає смерть. Повторити допит із пристрастю можна тільки через 1 годину.

 

Облога і штурми

Фортеці

Виносна стіна

Висота стіни + висота валу + глибина рову повинна бути не більше 3,5 м. Максимальна висота стіни при цьому 2,5 м, вежі – 3,5 м. Ворота (коридор) не менш 2 м (висота) і 1,5 м (ширина) у будь-якому місці. Будь-які перешкоди у коридорі смерті повинні бути допущені і сертифіковані майстрами.

Підходи до виносної стіни під час штурму повинні бути вільні від завалів, рогаток і ін.

Мінімальна ширина штурмової стіни - 5 м. Для міст із населенням більше 25 чоловік приймається співвідношення 5 м + (1м на кожні 4 чоловіка).

Ворота можуть бути зруйновані “по життю”, але тільки за допомогою ігрових предметів чи рук. Парапет фортеці повинний бути не менше 60 см і витримувати вагу максимальної кількості людей, що на ньому міститься.

Територія ігрового табору, де відсутня виносна стіна, повинна бути обгороджена мотузкою. Усі переміщення повинні здійснюватися ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ ІГРОВУ СТІНУ.

Підпалення фортець та інших ігрових споруд здійснюється лише у денний ігровий період та повинне бути засвідчено майстром. Здійснюється закріпленням на підпалюваному об’єкті червоної стрічки, яка повинна провисіти 30 хв.

Відбудова спаленої споруди відбувається протягом 1 години  та повинна супроводжуватися належним відіграванням.

·         Каміння – мішки (тканеві) не менш 10 л, кидаються двома руками не далі, ніж 1,5 м від стіни. При влученні – проламують щит, важке поранення. Вага не більше 3 кг. Сертифікуються майстрами.

·         Підземні ходи – (не більш 1 в одній фортеці) імітується порталом з колод, діаметром біля 10 см і сторонами від 1 м і не далі 35 м від стіни. Аналогічний “портал” – вихід усередині фортеці. Будь який з виходів може бути заблокований (зруйнувати портал) і відновлений (1 година). По такому ході за 1 годину може пройти не більш ніж 50% з живих людей у місті. Також по цих ходах у фортецю не може бути доставлена облогова техніка. Усі “ходи” сертифікуються майстрами до початку Гри.

·         Облогові знаряддя – при влученні стрілою з балісти чи каменю з катапульти – поломка щита і загибель людини. При потраплянні у ворота, в залежності від сертифіката на знаряддя, ламають ворота з вказаної кількості прямих попадань.

Вся облогова техніка сертифікується майстрами, крім таранів. При створенні облогових знарядь варто звернути особливу увагу на подібність з історичними аналогами (принцип дії, бажано і подібність розмірів). Мінімальні розміри облогових знарядь:

баліста – дуга від 80 см, довжина ложі від 120см.

Катапульта – 1х1х1,5м.

Катапульти і балісти не повинні містити штучних еластичних матеріалів та повинні метати снаряд на відстань не менше 5м.

Тарани – облогові знаряддя не потребуючі сертифікації майстрами. Ними дозволено руйнувати лише ворота фортеці.

При наявності ігрового колодязя в таборі водонос має право на командну табличку з написом”водонос”(2шт на команду).

 

Побутовий табір.

Побутовий табір обов’язково зробити неігровою зоною, огородивши мотузкою. Він повинний розташовуватися на відстані не менше 5 метрів від ігрової стіни. У побутовий табір без дозволу господарів заходити заборонено, однак якщо до входу підійде гравець, а ті, хто знаходяться, в побутовому таборі (без різниці, у наметі чи ні) не побажають виходити, то будуть вважатися мертвими чи полоненими, на вибір того, хто підійшов.

 

Мертвятник (країна мертвих)

Гравець, визнаний мертвим, зобов’язаний відіграти це протягом 5 хв. після смерті. Тобто, 5 хв. він має знаходитися на місці смерті, або біля цього місця у випадку продовження бою. Чіпи та ігрове майно можуть бути зняті з гравця протягом цих 5 хв.

Мерцем є гравець:

1.       З відірваним чіпом на ігровому паспорті.

2.       Гравець, що має 0 хітів.

3.       Гравець, що перетнув неігрову стіну.

4.  Убитий чи померлий по грі (отруєння, самогубство і т.д.).

Небіжчик “оживає” у момент прибуття у свою команду, до цього він – “примара” і особа недоторканна. За бажанням гравця та згодою майстрів він може бути випущений персонажем від майстрів.

Терміни в мертвятнику:

Стандартний термін у мертвятнику – 4 години.

Поховані згідно національної приналежності у присутності майстра – мінус 1 година.

Самогубці – 6 годин незалежно від поховання.

За прихід у мертвятник без білої пов’язки (хайратника) на голові – плюс 1 година.

За втрату ігрового паспорта – плюс 2 години. Мінімальний термін у мертвятнику – 3 години.

Перебування поза грою

Людина може виходити з гри тільки в наступних ситуаціях:

а) хвороба (втрата працездатності – від дизентерії до розбиття окулярів);

б) ходіння до майстрів з поважної причини;

в) виникнення непередбачених ситуацій (пожежа, реальна бійка і т.д.)

Людина може знаходитися поза грою тільки в білій пов’язці(хайратнику).

Шлятися по полігоні просто так у неігровому статусі категорично заборонено і буде всіляко переслідуватися майстрами.

 

Полювання

Для скорочення строку відсидки в мертвятнику можливий варіант придбання у майстрів паспорта якогось звіра на строк, менший за строк відсидки в мертвятнику. Якщо за час перебування звіром гравця вполюють, то він досиджує строк в мертвятнику. Якщо не вполюють, то гравець виходить з мертвятника після закінчення часу перебування звіром.

 

Всім звірям видається окремий ігровий паспорт з відривним чіпом, який є здобиччю для мисливців. Інформація про перебування звірів буде надаватися переважно членам гільдії мисливців. Полювати можна тільки в легкому обладунку. Отже, мисливець може мати максимум 3 хіти (персонаж 4-го рівня у ватянці).

Полювати можна лише такою зброєю: ніж, кинджал, древкова зброя (повинна мати дуже гарне пом’якшення колючих частин), стрілкова зброя (стріли і болти повинні мати гарне пом’якшення).

Звірі поділяються на 3 категорії:

І – ті, що не знімають хітів (зайці, білки, кроти і т.п.). Вартість таких звірів для мертвих в мертвятнику - 1 мідний. Ці звірі мають 1 –2 життєвих хіти.

ІІ – ті, що знімають кинджалом чи ножем 1 хіт з мисливця (собаки, вовки, лисиці, рисі і т.п.). Вартість таких звірів для мертвих в мертвятнику - 2 мідних. Ці звірі мають 3 –4 життєвих хіти.

ІІІ – ті, що знімають древковою зброєю 2 хіти з мисливця (ведмеді, кабани і т.п.). Вартість таких звірів для мертвих в мертвятнику – 2 срібних. Ці звірі мають 5 –6 життєвих хітів.

Звірі не мають ініціативи нападу.

Ступінь та зони поранень та вражень зброєю, як для звірів,так і для мисливців,-такі ж,як і при боївці.

 

Медицина

Увага! Лікарські сертифікати – це не чіпи, обміну на реальні гроші не підлягають (крім обумовлених цими правилами ситуацій). Все лікування проходить в присутності майстра медицини, або будь –якого іншого майстра чи арбітра.

 Медицина розвивається тільки у містах і дуже повільно, проте вже створюються приватні та монастирські лікарні, у навчальних закладах відкриваються медичні факультети.

Відмінностей між різними спеціальностями лікарів немає, проте за можливостями лікування на грі можуть бути такі основні їх типи:

1.       Вчені лікарі (відповідно до економічних правил, ці люди відносяться до ІІІ категорії, тобто повинні здавати 2 чіпи їжі і 2 чіпи вина) – найбільш продвинуті особи, володіють практичними знаннями в усіх галузях середньовічної медицини, мають право викладати свій предмет у вищих навчальних закладах.

2.       Універсали (ІІ категорія) – лікарі, що не мають вчених звань, можуть виготовляти ліки та лікувати. До цієї категорії відносяться і аптекарі, що працюють з лікарськими засобами, проте лікувати самостійно не мають права. Гравці цієї категорії  мають право викладати в школах.

3.       Дрібний медперсонал (учні і т.п) (І категорія). Лікувати самостійно та виготовляти ліки не можуть. При бойових діях мають право лише перев”язувати поранених. Лікарські учні знаходяться при своєму вчителі, вчаться основам обраної справи, термін навчання триває як мінімум 2 економічних періоди.

Якщо в місті проживає чумний лікар, то ймовірність зараження такого міста чумою знижується.

Кількість лікарских вакансій на грі обмежена, що зумовлене рідкістю цієї спеціальності в середньовіччі. Лікаря можуть дозволити собі лише великі і багаті міста. Русь та Європа на початок гри можуть мати 3 % лікарів від загального обсягу населення цих територій (2%- універсалів та 1 % - вчених). Кочові племена можуть мати на початок гри 1 людину максимум другої медичної категорії на 1 ігровий табір (наприклад, 1 людина у половців та 1 людина у татар).

Для того щоб займатися лікарською / аптекарською справою потрібно придбати ліцензію (лікарську мансу) у майстра медицини, яка коштує для вчених лікарів – 8 грн., для універсалів – 7грн. Лікарі та їм подібні можуть виготовляти медичні засоби, на які вони отримують сертифікати.

При хорошому відіграванні:

·         Вчені лікарі можуть отримати 4 сертифікати за 1 економічний період.

·         Універсали можуть отримати 2 сертифікати за 1 економічний період.

·         Аптекарі можуть отримати 10 сертифікатів за 1 економічний період.

·         Медперсонал І категорії, не може самостійно виготовляти ліки, та при переході до вищого рівня отримує ліцензію на загальних підставах і може виготовляти ліки відповідно до обраної спеціальності.

При поганому відіграванні всі категорії отримують 50% сертифікатів.

Кожен лікарський засіб (а також отрута, протитрута) має бути засертифікований в майстра медицини.

На будь – які засоби видається універсальний сертифікат “Ліки”, основними реквізитами якого повинне бути наступне:

1.       Назва засобу;

2.       Віза (підпис та ім’я) виробника

3.       Печатка майстра медицини.

 При купівлі – продажу (пограбуванні) право власності на засіб передається разом з сертифікатом та, саме засобом (при пограбуванні сертифікат віддається грабіжнику обов’язково, а засіб передається за домовленістю сторін).

Лікарня (шпиталь)

Якщо ви створите лікарню, то тільки виграєте від цього при штурмах, виносах та інших халепах. Основна вимога для лікарні або польового шпиталя – наявність відгородженої, добре відіграної ділянки – місця лікування, яке знаходиться не менш ніж за 5 метрів від місця бою, якщо це поле, та не менш ніж за 5 метрів від стіни, на території ігрового табору - якщо це стандартне місце (монастир, місто).

 

Процес лікування.

 Основний принцип лікування на грі: одна хвороба/ поранення/отруєння – один сертифікат.

Все лікування відбувається за допомогою засобів, засертифікованих у майстра. Крім того, всі лікарі повинні вести записи про історії хвороб своїх пацієнтів (книги історії хвороб), з обов’язковою вказівкою щодо заходів і засобів лікування. Ці записи можуть представляти собою папірець або зошит, де лікар заносить необхідні дані про пацієнта (ім”я, місце проживання, хвороба ,чим і як він її лікує). В кінці лікування лікар на сертифікаті, яким користувався, розписується і передає його пацієнту. Людина, що має використаний сертифікат (з підписом лікаря), має право одержати КОМПЕНСАЦІЮ в розмірі 1 мідного. Для цього вона знаходить майстра медицини і віддає йому використаний сертифікат в обмін на гроші.

Отже, підсумовуючи вищесказане, лікуючи одну людину, лікар повинен провести такі процедури:

1.       Відігравання процесу лікування.

2.       Запис в книзі історії хвороб даних щодо пацієнта та заходів лікування.

3.       Підписання використаного сертифікату.

4.       Передача використаного сертифікату пацієнту.

Отруєння. Отруєння отрутою відіграються в присутності майстра.

Сертифікат на отруту видається на загальних умовах згідно цих правил, але має деякі особливості.

1.Отрута повинна складатися з властивих даній місцевості та часу елементів;

2. Опис її складу, дії, а також наслідків для жертви повинні вміститися на бланку сертифікату, розмір якого приблизно 7х10 см, (писати можна з обох сторін.)

3. На сертифікаті про отруту віза виробника не ставиться!!!

Людина, що хоче отруїти, передає сертифікат на отруту майстру. Якщо майстер зафіксував отруєння, то він інформує про це жертву, показуючи їй сертифікат.

Отруєння лікується протитрутою, або дуже правильним і реалістичним лікуванням вченим лікарем, якщо той вірно поставить діагноз.

Примітка. Володар сертифікату на отруту права на одержання грошової компенсації не має.

Перелік хвороб та методи їх лікування.

·         Легкі: кожні та простудні захворювання, молдавський букет, отруєння, зубний біль і т.п.

·         Важкі: проказа, епілепсія, чума, гангрена, психічні хвороби, і т.п.

Легкі хвороби лікує будь-який лікар, важкі – вчені лікарі.

Легкі поранення.

Легке поранення (ЛП)- удар ножем, кинджалом та зброєю 3 -го класу у незахищену обладунком кінцівку. Поранена кінцівка- не працює. Якщо лікар не почне лікувати людину через 15 хвилин після пораненння, то її стан з легкого переходить в тяжкий.

Важкі поранення.

Важке поранення (ВП)- Див. таблицю 5 Поранення. При ВП людина лежить, всім своїм виглядом показуючи, як їй погано. Важкопоранений гравець не може битися та самостійно пересуватися; пересувається за допомогою іншого гравця / гравців. Протягом 10 хв. повинен отримати медичну допомогу лише від лікаря, інакше помирає.

 

Лікування легкого поранення здійснюється лікарем шляхом накладання пов’язки в декілька шарів. При важкому пораненні, лікування здійснюється так: на пов’язку таку, як при легкому пораненні, пришивається клапоть тканини по його периметру (як латка), що імітує накладання швів, розміром приблизно 10*10 см.

Медперсонал першої категорії (так само як і будь-який гравець) має право зробити перев’язку (що означає, що була надана перша допомога). Увага!!!! Ця операція не є лікуванням, вона лише продовжує життя легкопоранених - до 25 хв, після чого (якщо його не почнуть лікувати) його стан переходить у важкий; важкопораненого - до 20 хв, після чого (якщо його не почнуть лікувати) він помирає. Усе лікування важких та легких поранень проводиться лише лікарями.

 

Таблиця 5. Поранення.

 

 

Примітка: 0 – ніж та кинджал

 

Гравці можуть покращити свою лікарську майстерність, тобто перейти на вищий соціальний рівень. Такий перехід можна здійснити у відповідному навчальному закладі: на універсала –в школі, на вченого – в университеті.

 Для того щоб перейти на вищий рівень, гравці повинні:

1.       Здійснити перехід згідно економічних правил (див. Розділ “Економіка”);

2.       Відіграти складання іспиту з обраної спеціальності на обраний рівень в присутності майстра медицини у відповідному навчальному закладі.

Потрібно пам’ятати, що перескакувати через лікарську категорію не можна. Проте можна дійти до вищого рівня, послідовно одержуючи більш високу категорію.

 

Економіка.

Східна Європа 13 сторіччя жила за законами феодального устрою. Відповідно економіка держав побудована на натуральному господарстві, ремісницькому виробництві в містах, а також торгівлі.

У монголо-татар, половців та тевтонців, які прийшли на ці землі воювати, економіка відповідно інша.

·         Натуральне господарство на грі представлено сільським господарством. Відігрівання – імітація ланів, ферм, виноградників, пасік і т.п. Приносить чіпи їжі та вина при організації відповідної мансі.

·         Рудна промисловість представлена на грі залізовидобувними копальнями та кузнями. Відігрівання – імітація копалень, кузень і т.п. При організації відповідної манси приносить чіпи заліза.

·         Ремісницьке виробництво на грі представлене цехами ремісників та відповідно відіграється. При організації відповідної манси приносить чіпи розкоші.

·         Торгівля – на грі представлена гільдіями купців та торговцями. Купці ведуть торгівлю між країнами та містами. Відігравання – купецькі каравани, що курсують між містами та купецькі лавки в містах.

Кожна людина, що приїхала на цю гру, має здати ігровий внесок. Він складає:

Ë  6 грн. Для людей, які приїхали грати. Вони отримують ігровий паспорт та 1/3 ігрового внеску ігровими грошима;

Ë  3 грн. Для людей, які приїхали глядачами. Вони повинні мати хоча б елементарний ігровий одяг, та не отримують ігрових грошей та паспорт.

Кожна людина, що приїхала на цю гру, повинна мати ігровий одяг відповідно до свого ігрового статусу та ролі. Економіка на цій грі – грошово-чіпова, тобто чіпи, як і ігрові гроші, будуть мати відповідну вартість.

Еквівалент грошей такий:                                                                               Таб. 1

Ігрові гроші:	Реальні гроші
1 мідний	10 копійок
1 срібний	25 копійок
1 золотий	1 гривня

 

Еквівалент чіпів такий:                                                                                               Таб. 2

Ресурсні чіпи	Харчові чіпи	Особливі чіпи
Залізо – 1 мідний	Їжа – 1 срібний Вино – 1 срібний	Розкіш – 1 золотий Життя – 1 мідний

 

·         Чіп їжі – це чіп, який імітує будь – яку їжу.

·         Чіп вина – це чіп, який імітує будь – які хмільні напої того часу.

·         Чіп залізо – це чіп, який імітує матеріали, з яких в той час виготовляли зброю.

·         Чіп розкіш – це чіп, який імітує будь – які предмети розкоші того часу.

Всі вище перераховані чіпи мають свій грошовий номінал та ціну і є об’єктами торгівлі. Також вони можуть бути вкрадені, забрані в трупа, подаровані, знайдені тощо.

Чіп життя – це відривний талон в паспорті гравця, Цей чіп, після того як був відірваний з ігрового паспорта, міняється в майстрів по своєму номіналу.

Продовжувати гру з паспортом, в якому відірвано чіп життя, строго забороняється й карається.

Обмін грошей та чіпів по ходу гри буде здійснюватись так. На початку і під час гри можна поміняти реальні гроші або чіпи, отримавши ігрові гроші. Після закінчення гри чіпи та ігрові гроші будуть мінятися на реальні гроші по встановленому номіналу. Такий порядок встановлений для того, щоб стимулювати ігрові торгові відносини.

Розпорядок гри.

Гра розподіляється на 5 економічних періодів. За одну добу проходить два економічний періоди:

-          денний, з 9-00 до 21-00

-          нічний, 3 21-00 до 9-00

Наприкінці кожного економічного періоду кожен гравець повинен здати майстрам економіки необхідні чіпи, показуючи те, що він життєзабезпеченний на наступний економічний період. Людина, що не здала чіпи відповідно своєму ігровому рівню, на наступний період вважається «хворою», не може працювати, воювати та виходити зі свого ігрового табору. Якщо ця людина не здає чіпи наприкінці «хворого» періоду, то вона помирає. Ця «хвороба» лікується не лікарськими засобами, а здаванням необхідних чіпів.

Здавання чіпів проходить в залежності від рівня гравця:                                             Таб. 3

 

Належність гравців до певних рівнів та інший соціальний устрій дивіться у відповідному розділі цих правил.

Після ігрової смерті гравці входять в гру персонажами не вище ІІ рівня (виняток – окремо оговорені ключові й майстерські персонажі).

При підніманні особистого рівня, гравець, окрім відігрівання відповідної ігрової ситуації в присутності майстрів, повинен ще незалежно від часу економічного періоду здати кількість чіпів, відповідну тому рівню, на який здійснюється перехід.

Гравці вищих рівнів та купці повинні мати кращий фінансовий стан та не обмежувати свій бюджет ігровими грошима, отриманими при вступі в гру разом з паспортом, а міняти собі додаткові гроші.

Ігрові манси.

Сертифікати на всі манси повинні постійно знаходитись на мансі, окрім часу, коли мансу не можна грабувати, чи коли вона вже пограбована. На сільського господарській та рудній мансах можуть працювати гравці не вище 2 рівня, а на ремісницькій – не вище 3 рівня.

·         Сільськогосподарська манса розрахована одна на 10 чи менше чоловік. Коштує ця манса 33 грн., повинна бути чітко означена та відіграна. В найкращому випадку (все зроблено і відіграно дуже добре) приносить 17 чіпів їжі та 11 чіпів вина. Якщо під час приходу майстрів робота на мансі квола, а манса захаращена, видається 75% врожаю. Якщо ніхто не працює – 50%. Отримування вами меншої кількості чіпів зумовлене неврожаєм через вашу ж погану працю. Відігрівання праці на мансі має займати не менше 30 хвилин за ігровий період. Під час приходу майстрів на мансі вже має бути жвава праця. Чіпи видаються гравцям, присутнім на мансі під час приходу майстрів.

·         Рудна манса складається з шахти та кузні. Має бути чітко означеною та відіграною. Коштує 6 грн. Та при належному відігріванні приносить 10 чіпів заліза за один економічний період. При поганому відігріванні – 75%, при відсутності відігрівання – 50% чіпів.

·         Ремісницька манса представлена на грі різноманітними ремісницькими гільдіями та цехами. Має бути чітко означеною та відіграною. Коштує 11 грн. Та при гарному відігріванні приносить 2 чіпи розкоші за 1 економічний період, при поганому – 1 чіп розкоші.

·         Лікарська манса описана в цих правилах окремо, в розділі “Медицина”.

·         Завойовницька манса – це манса, яка може бути лише у кочових племен (татар, половців) та Тевтонського ордену. Ціна цієї манси 33 грн. Манса розрахована не менш ніж на 10 чоловік і приносить 10 чіпів їжі, 7 чіпів вина та 1 чіп розкоші в 1 економічний період. Манса представляє з себе сертифікат, який кріпиться на прапорі команди (він має бути обов’язково), і цей прапор повинен постійно бути у грі. Кількість чіпів, отримана на початку кожного економічного періоду, розрахована на 7 чоловік (окрім першого, в який видається чіпів на 10 чоловік). Тобто команді протягом гри потрібно торгувати або грабувати когось, щоб забезпечити ще трьох своїх гравців.

Примітка: кочові племена (татари, половці) сільськогосподарськими роботами займатися не можуть.

На грі можливий захват та пограбування чужих манс:

Завойовування манси дійсне, коли на ній немає охоронців наприкінці економічного періоду і манса не пограбована та під повним контролем ворога. Ворожим селянам, що працюють на мансі видається 75% чіпів врожаю.

Пограбування манси дійсне, коли грабіжник простояв на мансі 15 хвилин (професійний грабіжник – 8 хвилин). Грабіжнику видається 50% чіпів врожаю.

Завойовницька манса може бути захоплена та пограбована в двох випадках:

·         в ігровому таборі – грабіжники отримують 75% врожаю;

·         в поході – грабіжники отримують 50% врожаю.

Для захоплення завойовницької манси треба протримати прапор з мансою, не на бігу, а стоячи, 15 хвилин (для професійного грабіжника – 8хв.)

Всі завойовування та пограбування манс повинні виконуватись в присутності майстрів.

Грабувати і завойовувати манси з 23-00 до 7-00 забороняється.

Для задовільного існування кожен табір (окрім тевтонців та кочівників, яким віртуально підвозять необхідні чіпи ззовні) повинен мати всі чотири види манс, або підтримувати торгові відносини з тими, в кого такі манси є.

Кожне місто повинно мати виносний фонд (казну) – по 1 срібному з кожної людини міста. Казна повинна постійно перебувати у грі, й може бути вкрадена, завойована і т.п. Якщо місто не має казни, то воно вважається скупченням людей в чистому полі (кожен зі своїми грошима) та не може мати укріплень та захисних споруд. Наявність казни періодично контролюють майстри.

На цій грі одна людина може переносити з собою максимум 5 різноманітних чіпів (не враховуючи чіпа життя та чіпів “залізо”, що закріплено за його зброєю. Для того, щоб перенести більшу кількість чіпів, треба відігравати караван – два чи більше гравців, що несуть палку з підвішеним мішечком з чіпами. Караван може переносити необмежену кількість чіпів, але рухається лише повільним кроком. Не забувайте це при отримуванні чіпів з манс, пограбуваннях або, коли військо виступає в похід.

На грі буде два клади (сертифікати на них). Той, хто володітиме ігровою інформацією, зможе їх знайти.

Людина, яка приїхала на цю гру, вважається згідною з цими правилами і обов’язково повинна виконувати їх. Пам’ятайте – гру роблять не майстри, а гравці!

 

All design by historical military club “Golden Spur”